2 дні мандруємо Полтавщиною

Ціна: 570 грн.
Тривалість: 1-й день – 7 год., 2-й день – 9 год.

1-ший день: оглядова екскурсія по Полтаві + Поле полтавської битви.

Музеї, які Ви відвідаєте: Полтавський краєзнавчий музей ,Музей-Садиба І. Котляревського та Музей історії Полтавської битви.

Маршрут екскурсії: Кругла площа – Корпусний парк – Монумент Слави – пам’ятник І. Котляревському – пам’ятник М. Гоголю – Музично-драматичний театр імені М.В. Гоголя – пам’ятник Марусі Чурай – пам’ятник полковнику О. Келіну та захисникам Полтавської фортеці – Полтавський краєзнавчий музей – Свято-Успенський собор – пам’ятник І. Мазепі – Садиба І. Котляревського – пам’ятник Полтавській галушці – Біла Альтанка – пам’ятник на місці відпочинку Петра I – Спаська церква – пам’ятник загиблим козакам – Поле Полтавської битви – Полтавський Хрестовоздвиженський монастир.

Детальну інформацію по маршруту дивіться на нашому сайті в розділі «Екскурсія по Полтаві + Поле Полтавської битви».

 

2-й день: Гоголеве – Диканька – Опішня.

 

900 – Виїзд з Полтави в с. Гоголеве Шишацького району – «рідне гніздо» М.В. Гоголя.

Відвідувані музеї: музей-заповідник М.В. Гоголя, Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.

В одному із сіл на Полтавщині, серед неповторної української природи, стоїть одноповерховий будинок з чотирма дерев’яними колонами, поруч із ним – невеликий флігель. Заповідник-музей М.В. Гоголя гостинно відчинив двері у 1984 році на честь 175-ї річниці від дня народження письменника на місці родової садиби у селі Гоголеве (колишня Василівка). Садиба Гоголів-Яновських відтворена за планами, спогадами, листами сучасників, старими фотознімками та кресленнями і малюнками самого письменника. Турботливо відтворений батьківський будинок, флігель, в якому М.Гоголь писав свої твори, альтанка «Мрія», ставки, парк-сад, могила батьків. Родова садиба Гоголів-Яновських, відтворена з пам’яті і любові народної, стала місцем, де «…відчувається Гоголь як реальна земна людина» (Олесь Гончар).

Вдома, у Василівці, Микола здобув початкову освіту, і лише у 10 років його віддали до Полтавського повітового училища. Закінчивши 1827 року курс навчання у Ніжинській гімназії вищих наук, він повертається до рідної оселі, щоб невдовзі піти у широкий світ, а  згодом прагнути сюди думками в годину душевного піднесення або гірких роздумів.

Протягом багатьох років життя письменника Василівка (нині с. Гоголеве) і навколишній край служили йому джерелом творчого натхнення. Саме Василівка відкрила талановитому митцю свої найпотаємніші скарби народних легенд, дум і казок, зародила його любов до української пісні і народних звичаїв.

 

1000 – Прибуття в Гоголеве.

 

1010 – 1110 – Екскурсія в батьківському будинку та флігелі. Наукові співробітники заповідника-музею проводять захоплюючі екскурсії в батьківському будинку і флігелі. На екскурсіях нібито оживає світ Гоголя, він стає для нас ближчий і зрозуміліший.

У залах батьківського будинку та флігелі розміщена експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жили Гоголі, розповідає про життя і творчість видатного письменника, знайомить з оточенням М. Гоголя, демонструє зразки побуту українців.

У музеї можна замовити театралізовану екскурсію за участю «мами» Гоголя та героїв Гоголівських творів, а також нічне театралізоване дійство «Чи знаєте ви українську ніч…?». Подробиці по тел.

На фото четвертий зал. На плані будинку, виконаному Г.П. Данилевським у 1832 році, ця кімната позначена як спальня матері письменника. Інтер’єр кімнати, характерний для I половини XIX століття, складає, в основному, типологічний матеріал, що дає можливість уявити, в яких умовах Марія Іванівна займалася веденням господарства, писала ділові папери і листи.

На фото п’ятий зал – їдальня. Це найбільша кімната в будинку. Оформленням їдальні та вітальні займався письменник власноруч. Його сестра Єлизавета згадувала: «Дома он очень входил в хозяйство и занимался усадьбой и садом, в самом доме он сам раскрашивал красками стены и потолки в зале и гостиной: наденет, бывало, белый фартук, станет на высокую скамейку и большими кистями рисует, – так он нарисовал бордюры, букеты и арабески».

 

 

1110 – 1130 – Екскурсія територією Садиби Гоголів-Яновських у супроводі співробітника екскурсійного бюро «Лтава». Ми з Вами спустимося доріжками до дзеркальних вод ставка, в якому водяться навіть видри, багато видів риб та земноводних. Там можна побачити протилежний берег, де колись жив син сестри М.Гоголя М.В. Биков зі своєю сім’єю. Алеєю, що тягнеться уздовж ставка, письменник любив довго гуляти.

Під час нашої екскурсії у Вас буде можливість походити стежками М.Гоголя. На невисокому пагорбі розташована дерев’яна альтанка «Мрія», трохи далі – грот. У сім’ї Гоголів його називали «храмом самотності». Біля входу лежить великий камінь, на якому любив сидіти і обдумувати свої твори Микола Васильович. І під час екскурсії у Вас буде унікальна можливість посидіти на тому самому камені, помріяти, дивлячись на води ставка, і надихнутися благодатною землею Миколи Васильовича Гоголя.

 

1130 – 1200 – Переїзд із Гоголево в Диканьку.

Микола Васильович Гоголь прославив Диканьку на весь світ, так поетично описавши життя простих селян у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки».

Диканька – селище міського типу, районний центр Диканського району. Населення Диканьки 8 тис. чол. Район межує з Зіньківським, Котелевським, Полтавським, Решетилівським та Шишацьким районами. Відстань від Полтави – 25 км.

Назва селища походить за однією версією від прізвиська першого поселенця – козака Диканя, який заснував хутір на місці сучасної Диканьки, а за іншою версією – навколо поселення були дикі, непрохідні хащі, дрімучі ліси, тому й «Диканька».

У 1994 році створено регіональний ландшафтний парк «Диканський» площею 11 945 га. До його складу увійшли 7 природоохоронних об’єктів: Парасоцький ліс – пам’ятка природи загальнодержавного значення, Бузковий гай – ботанічна пам’ятка природи, Кочубеївські дуби – пам’ятка природи вікових дерев, Фесенкові горби – загально зоологічний заказник, Писарівщанський лісопарк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, Ялиновий гай та Виходи пісковиків.

 

1200 – початок екскурсії по Диканьці біля Тріумфальної арки – візитівки Диканьки. Тріумфальна арка була споруджена у 1820 році на честь приїзду до Диканьки імператора Олександра I (у 1817 році) і слугувала парадним в’їздом до садиби Кочубеїв. Автор проекту – академік архітектури Луїджі Руска. Це єдиний в Україні пам’ятник культури, що увінчує тріумф перемоги у Вітчизняній війні 1812 року з французами.

 

1210 – екскурсія до Свято-Миколаївської церкви, огляд родової усипальниці Кочубеїв.

 

На південній околиці Диканьки під лісом виділяється білокам’яна, ротондальної форми, Миколаївська церква (1794 р.). Її будував у стилі класицизму видатний зодчий М. Львов, вперше застосувавши систему подвійного купола, що знайшла своє відображення пізніше на спорудженні знаменитого Казанського собору в Санкт-Петербурзі. До Миколаївської церкви ходила молитися майбутня мати М.В. Гололя Марія Іванівна Гоголь-Яновська. Щоб помолитися біля чудотворної ікона Св. Миколи, мама Гоголя долала пішки відстань 30 км. від свого помістя у Василівці до Диканської Свято-Миколаївської церкви. Стоячи біля ікони Миколи Чудотворця Марія Іванівна поклялася, якщо народиться хлопчик, назве його Миколою. І сталося диво – після двох невдалих вагітностей в неї народилася здорова дитина, хлопчик. Того хлопчика назвали Миколою – то був майбутній український геній, всесвітньовідомий письменник Микола Васильович Гоголь.

Вражає своєю витонченістю вирізьблений із мореного дуба іконостас, під церквою знаходиться родовий склеп Кочубеїв, де в саркофагах з італійського мармуру поховано п’ять князів і три княгині. Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви збудована за проектом Луїджі Руска (1810 – 1827 р. р.). Колись на дзвіниці висів 8-ми пудовий дзвін і чути його було аж на околиці Полтави.

 

 

1230 –1300 – пішохідна екскурсія до Кочубеївських дубів.

Від дзвіниці церкви починається розкішна дубова алея, що прикрашала в’їзд до Садиби Кочубеїв. До наших днів збереглося три дуба-велетня віком близько 800 років. Бабуся М.В. Гоголя розповідала йому про Мотрю Кочубеївну та Івана Мазепу, які за легендою зустрічалися під одним з цих дубів. Цей дуб так і називався в народі: дуб Марії, або дуб Мазепи.

 

1300 – 1315 – екскурсія центральною частиною селища На цьому відрізку шляху Ви побачите: пам’ятник бойової машини часів Другої світової війни «Катюша», меморіальний комплекс воїнам-односельцям, пам’ятник М.В. Гоголю, пам’ятник Т.Г. Шевченку.

 

1320 – відвідаємо Свято-Троїцьку церкву.

Троїцька церква збудована 1780 року в стилі бароко на місці знесеної дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви в історичному центрі села. Ходили до неї переважно козаки, тут було відкрито й церковно-приходську школу. Під правим криласом поховано будівничого церкви Павла Васильовича Кочубея з його дружиною Уляною Безбородько.

Троїцька церква – єдина в Україні пам’ятка архітектури, тісно пов’язана з творчістю М.В. Гоголя, який часто бував у ній і змалював у повісті «Ніч перед Різдвом».

Минули століття відтоді, як Диканька, з легкої руки Миколи Гоголя, явилась усьому світу. «Як будете, панове, їхати до мене, то прямісінько їдьте стовповим шляхом на Диканьку» – казав Рудий Панько у творі М. Гоголя. Проте й сьогодні Диканька не втратила своєї привабливості.

Візитівкою Диканьки є також державний історико-краєзнавчий музей ім. Д.М. Гармаша, фонди якого налічують близько 8 тисяч експонатів. У дев’ятьох залах музейної експозиції представлені чарівна природа, історичне минуле та сьогодення краю. Поряд знаходиться Картинна галерея. У восьми залах розмістилися художні полотна, графіка, скульптура, чеканка по металу, різьба і випилювання по дереву та вишивка, виконані самодіяльними художниками і майстрами народної творчості. Окремий зал присвячений творчості всесвітньовідомої художниці Марії Башкірцевої.

Під час цієї екскурсії Ви дізнаєтеся багато цікавого про князів Кочубеїв, їх родовід, а також про Кочубеївський палац надзвичайної краси у стилі класицизму, який, на жаль, не зберігся до наших днів. Палац зараз можна побачити лише на старих світлинах. І Ви матимете таку можливість під час екскурсії. У наших працівників є спеціальні альбоми екскурсоводів із старими цікавими фото й іншим ілюстративним матеріалом.

 

1330 – Закінчення екскурсії по Диканьці.

 

1350 – Прибуття в етнографічний хутір Проні на обід. У Пронях можна смачно пообідати традиційними українськими стравами (зокрема галушками або варениками), а також чудово розважитися в компанії Гоголівських героїв, потанцювати, послухати живу музику.

 

1440 – Виїзд із хутора Проні в Опішню.

 

1520 – Прибуття в Опішню.

 

1530 – 1700 – екскурсія в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному.

Опішне – старовинне козацьке містечко (нині смт. Опішня Зіньківського району Полтавської обл.). Опішня розташована на правому березі р. Ворскли, за 35 км. від Зінькова. «Найвище» поселення Полтавщини (208 м. над рівнем моря). Населення 5420 чол. (2015 р.). Опішня відома з XII ст. У XV ст. згадується серед вотчин татарського мурзи Лекси. На карті Г.Л. де Боплана (середина XVII ст.) позначена як містечко…

Опішня – гончарна столиця України. Упродовж трьох останніх тисячоліть на цій території інтенсивно розвивалося гончарство. Наприкінці XIX – на початку XX століття в містечку працювало близько 1000 гончарів, вироби яких експортували майже на всі континенти світу. Опішнянська кераміка стала своєрідним етнічним символом української культури, світовим мистецьким брендом.

Під час екскурсії по Опішні Ви відвідаєте Національний музей-заповідник українського гончарства – єдиний в Україні спеціалізований етномистецький, науково-дослідний, культурно-освітній, навчально-виховний заклад, який постає всеукраїнським центром дослідження, збереження і популяризації гончарної спадщини України.

Музей-заповідник володіє найбільшою в Україні колекцією творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів (близько 60000 одиниць збереження).

На території музею-заповідника працює гончарна майстерня, де проводять майстер-класи з виготовлення гончарного посуду для всіх бажаючих. Ви теж після екскурсії в музеї зможете себе відчути «чарівником вогню», бо саме так з грецької перекладається слово гончар. Спроба створити якийсь виріб із глини входить у вартість вхідного квитка, але якщо Ви захочете забрати свій виріб на згадку, доведеться заплатити в касу музею 10 грн. Враження від роботи на гончарному крузі неймовірні – розповідають учасники майстер-класів. Під час екскурсії в Опішному Ви також зможете доторкнутися до нашої духовної спадщини.

А ще Ви зможете безкоштовно сфотографуватися на території музею-заповідника із будь-якими глиняними скульптурами, які Вам сподобаються, зможете піднятися на оглядовий майданчик і помилуватися мальовничою красою опішнянських пагорбів. До речі, звідти видно городище роменської археологічної культури (VIII ст.), за яким починалися Дике Поле та Муравський шлях. Опішня з давніх часів була на межі між Диким Полем, де мешкали войовничі кочівники, і мирним поселенням. Назва «Опішня» походить від слова «опішитися», тобто зійти з коня. Це означає, що в цьому поселенні зупинялися подорожні, щоб відпочити, запастися водою та їжею. Офіційна назва зараз Опішня, але місцеві мешканці говорять Опішне. Навіть у науковій літературі часто зустрічається саме останній варіант назви. Так уже міцно укорінилися тут традиції. Це стосується абсолютно усього: гончарства, вживання старої назви селища і навіть консервування слив. Вже багато років від бабусь до онуків із вуст в уста передається рецепт соління слив. Прославляв опішнянські сливи ще Панас Мирний у своїх творах: «Добре знайомі на Полтавщині опішнянські сливи. Сливи ті з породи венгерок, або, як тут (та й краще ж) зовуть їх, угорок, великі, м’ясисті і пригодні до солива… Її кожен знає (Опішню). Знає й її людей високих, моторних, що з здоровенними бочками солоних слив роз’їжджають усюди по ярмарках…».

В музеї-заповіднику є багато цікавого і для дітей, і для дорослих. Дітей зацікавлять насамперед гойдалки (є одна гойдалка дуже велика – традиційна гойдалка ще часів Козаччини, на якій стоячи можуть кататися до 6-ти чол.), а дорослі зможуть чудово відпочити в чисельних альтанках біля води.

 

 

Територія насправді дуже гарна! Повірте, Вам не захочеться звідти йти і неодмінно захочеться повернутися ще раз!

 

1700 – Виїзд з Опішні, повернення в Полтаву.

1800 – Закінчення екскурсії в Полтаві. Приїзд на автовокзал чи зал. вокзал.

 

Вартість екскурсії вказана за 1 чол. – група від 15 чол.

У вартість входить:

  • перевезення комфортабельним автобусом євро-класу;
  • вхідні квитки у всі музеї, заявлені в турі+ екскурсійне обслуговування в музеях;
  • послуги гіда на маршруті (2 дні).

У вартість не входить: проживання в готелі, витрати на обід, фотографування в музеях.

Якщо екскурсія буде на Вашому транспорті, ціна суттєво зміниться. Подробиці по тел.

Середня вартість готельного номеру на двох – 340 грн. на добу.