Полтава – Диканька – Опішня

Ціна: 300 грн.
Тривалість: 9 год.

Під час оглядової екскурсії по Полтаві Ви побачите найцікавіші історичні місця та пам’ятки міста, а також відвідаєте Полтавський краєзнавчий музей.

Маршрут екскурсії по Полтаві: Кругла площа – Корпусний парк – Монумент Слави – пам’ятник І. Котляревському – пам’ятник М.Гоголю – Музично-драматичний театр імені М.В. Гоголя – пам’ятник Марусі Чурай – пам’ятник полковнику О. Келіну та захисникам Полтавської фортеці – Полтавський краєзнавчий музей – Свято-Успенський собор – Музей-Садиба І. Котляревського – пам’ятник Полтавській галушці – Біла Альтанка.

 

900 – Початок екскурсії біля монумента Слави (Корпусний парк).

Кругла площа – єдиний в країнах СНД, композиційно завершений архітектурний ансамбль доби губернського класицизму. Забудова Круглої площі триває впродовж 1805-1840 років коштом відомого мецената Семена Кочубея. Будівничій площі М. Амвросимов за основу майбутніх будівель бере так звані «зразкові» проекти відомого петербурзького архітектора Андріана Захарова. Зараз на Круглій площі всього вісім будівель в стилі класицизму.

Під час оглядової екскурсії по Полтаві Ви познайомитеся з історією створення монумента Слави – найкрасивішого пам’ятника, присвяченого Полтавській битві. Домінанту площі – пам’ятник «Слави» – планували відкрити до сотої річниці Полтавської битви, тобто у 1809 році, проте будівельні роботи до вказаної дати не були завершені. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 27 червня 1811року на тому місці, де згідно переказам полтавці зустрічали царя Петра I після Полтавської битви. Дворівневий п’єдестал пам’ятника тримає підняту жерлом до неба гармату – чавунна колона тосканського ордеру, увінчана бронзовим з позолотою орлом.

У дзьобі він тримає лавровий вінок – символ слави, у кігтях блискавки – символ скореної величі шведської зброї.

 

930 – Вихід біля пам’ятника О. Келіну та захисникам Полтавської фортеці. Пам’ятник урочисто відкрито в 1909 році до 200-річчя Полтавської битви на місці, де колись були Мазурівські ворота і IV бастіон Полтавської фортеці. Саме там три місяці точилися кровопролитні бої між шведами та захисниками Полтавської фортеці на чолі з комендантом О. Келіним аж до 22 чевня 1709 року. Автори: скульптор А. Обер і архітектор О. Більдермінг. Бронзова фігура лева символізує героїзм захисників Полтави. Існує таке повір’я, яким користуються мешканці та гості міста: потрібно хоча б хвилину потриматися за хвіст лева і одночасно за пащу, тоді задумане здійсниться.

 

945 – Вихід біля Краєзнавчого музею.

 

950 – 1050 – екскурсія в Полтавському Краєзнавчому музеї.

Екскурсовод бюро «Лтава» познайомить Вас з історією побудови надзвичайно красивої будівлі в стилі українського модерну – колишнього Полтавського губернського земства, а також розповість історію створення Природничо-історичного музею в Полтаві. Зараз це Краєзнавчий музей – найбільший музей в Полтаві та Полтавській області (фонд налічує близько 300 тис. експонатів).

Далі туристи відвідають Полтавський краєзнавчий музей – один відділ з екскурсоводом музею, інші відділи музею самостійно. Можна обрати відділ природи чи етнографії для молодших школярів, відділ археології, нової історії та новітньої історії для старших школярів та дорослих. Але дорослим сподобається також екскурсія по відділу етнографії (дуже велика кількість унікальних речей, зроблених руками талановитих жителів Полтавського краю. Це і вишивка, і писанки, і кераміка, і різьба по дереву, і унікальні решетилівські килими, а також цікава розповідь екскурсоводів, яка зробить цю екскурсію незабутньою).

 

1100 – Вихід на Соборному майдані.

 

1100 – 1140 – Огляд пам’ятника І. Мазепі, Свято-Успенського кафедрального собору, Садиби І. П. Котляревського, пам’ятника Полтавській галушці, Білої Альтанки.

 

1145 – Виїзд з Полтави в Диканьку.

 

1230 – Прибуття в Диканьку.

Маршрут екскурсії по Диканьці: Тріумфальна арка – Свято-Миколаївська церква – вікові дуби-велетні – Свято-Троїцька церква.

 

1230 – початок екскурсії по Диканьці біля Тріумфальної арки – візитівки Диканьки. Тріумфальна арка була споруджена у 1820 році на честь приїзду до Диканьки імператора Олександра I (у 1817 році) і слугувала парадним в’їздом до садиби Кочубеїв. Автор проекту – академік архітектури Луїджі Руска. Це єдиний в Україні пам’ятник культури, що увінчує тріумф перемоги у Вітчизняній війні 1812 року з французами.

 

 

1240 – екскурсія до Свято-Миколаївської церкви, огляд родової усипальниці Кочубеїв.

На південній околиці Диканьки під лісом виділяється білокам’яна, ротондальної форми, Миколаївська церква (1794 р.). Її будував у стилі класицизму видатний зодчий М. Львов, вперше застосувавши систему подвійного купола, що знайшла своє відображення пізніше на спорудженні знаменитого Казанського собору в Санкт-Петербурзі. До Миколаївської церкви ходила молитися майбутня мати М.В. Гололя Марія Іванівна Гоголь-Яновська. Щоб помолитися біля чудотворної ікона Св. Миколи, мама Гоголя долала пішки відстань 30 км. від свого помістя у Василівці до Диканської Свято-Миколаївської церкви. Стоячи біля ікони Миколи Чудотворця Марія Іванівна поклялася, якщо народиться хлопчик, назве його Миколою. І сталося диво – після двох невдалих вагітностей в неї народилася здорова дитина, хлопчик. Того хлопчика назвали Миколою – то був майбутній український геній, всесвітньовідомий письменник Микола Васильович Гоголь.

Вражає своєю витонченістю вирізьблений із мореного дуба іконостас, під церквою знаходиться родовий склеп Кочубеїв, де в саркофагах з італійського мармуру поховано п’ять князів і три княгині. Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви збудована за проектом Луїджі Руска (1810 – 1827 р. р.). Колись на дзвіниці висів 8-ми пудовий дзвін і чути його було аж на околиці Полтави.

 

 

1300 –1330 – пішохідна екскурсія до Кочубеївських дубів.

Від дзвіниці церкви починається розкішна дубова алея, що прикрашала в’їзд до Садиби Кочубеїв. До наших днів збереглося три дуба-велетня віком близько 800 років. Бабуся М.В. Гоголя розповідала йому про Мотрю Кочубеївну та Івана Мазепу, які за легендою зустрічалися під одним з цих дубів.

 

1330 – 1345 – екскурсія центральною частиною селища На цьому відрізку шляху Ви побачите: пам’ятник бойової машини часів Другої світової війни «Катюша», меморіальний комплекс воїнам-односельцям, пам’ятник М.В. Гоголю, пам’ятник Т.Г. Шевченку.

 

1345 – відвідаємо Свято-Троїцьку церкву.

Троїцька церква збудована 1780 року в стилі бароко на місці знесеної дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви в історичному центрі села. Ходили до неї переважно козаки, тут було відкрито й церковно-приходську школу. Під правим криласом поховано будівничого церкви Павла Васильовича Кочубея з його дружиною Уляною Безбородько.

Троїцька церква – єдина в Україні пам’ятка архітектури, тісно пов’язана з творчістю М.В. Гоголя, який часто бував у ній і змалював у повісті «Ніч перед Різдвом».

 

1400 – 1430 – обід в одному з ресторанів (кафе) смт. Диканьки.

 

1430 – 1500 – Переїзд з Диканьки в Опішню.

 

1500 – 1645 – екскурсія в Національному музеї-заповіднику українського гончарства.

Опішне – старовинне козацьке містечко (нині смт. Опішня Зіньківського району Полтавської обл.). Опішня розташована на правому березі р. Ворскли, за 35 км. від Зінькова. «Найвище» поселення Полтавщини (208 м. над рівнем моря). Населення 5420 чол. (2015 р.). Опішня відома з XII ст. У XV ст. згадується серед вотчин татарського мурзи Лекси. На карті Г.Л. де Боплана (середина XVII ст.) позначена як містечко…

Опішня – гончарна столиця України. Упродовж трьох останніх тисячоліть на цій території інтенсивно розвивалося гончарство. Наприкінці XIX – на початку XX століття в містечку працювало близько 1000 гончарів, вироби яких експортували майже на всі континенти світу. Опішнянська кераміка стала своєрідним етнічним символом української культури, світовим мистецьким брендом.

Під час екскурсії по Опішні Ви відвідаєте Національний музей-заповідник українського гончарства – єдиний в Україні спеціалізований етномистецький, науково-дослідний, культурно-освітній, навчально-виховний заклад, який постає всеукраїнським центром дослідження, збереження і популяризації гончарної спадщини України.

Музей-заповідник володіє найбільшою в Україні колекцією творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів (близько 60000 одиниць збереження).

В структурі музею-заповідника створено перший в Україні Меморіальний музей-садибу славетної гончарки Олександри Селюченко (1921 1987). Уперше в світі після смерті народного майстра в недоторканому вигляді збережено дворище, надвірні будівлі, у тому числі горно, інтер’єр житла, предмети побуту й творчі роботи. Спадщина видатної майстрині глиняної іграшки лише в Опішному налічує більше 1000 творів кераміки, майже 300 аркушів декоративної мальовки.

У липні 1999 року в Опішному відкрито Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів – однієї з найдревніших українських гончарських династій. Ще в середині 1970-х років славетний опішнянський гончар Гаврило Пошивайло (1909 – 1991) та його дружина Явдоха Пошивайло (1910 – 1994) заснували домашній музей гончарства, який згодом став джерелом формування ідеї створення й розбудови в Опішному Національного музею гончарства. Родинний музей Пошивайлів ще за часів радянського тоталітаризму став осередком уславлення народного мистецтва українців. Нині фондові колекції музею-садиби налічують понад 1500 творів гончарства, вишивки, народного малярства.

Тільки в Опішні донині збереглася унікальна гончарна виробнича споруда – будівля колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства, споруджена впродовж 1914-1916 років за проектом славетного українського архітектора Василя Кричевського (1872-1952). Завідувачем і будівничим цього гончарного закладу був відомий український кераміст-технолог Юрко Лебіщак. 2011 року на будівлі відкрито стіну Гончарної Слави України, яка увіковічнює творчі звершення на ниві мистецтва й гончарства. 2013 року в будівлі колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства відкрито Музей мистецької родини Кричевських. За своїм стилем будівля нагадує Полтавський краєзнавчий музей.

На території музею-заповідника працює гончарна майстерня, де проводять майстер-класи з виготовлення гончарного посуду для всіх бажаючих. Ви теж після екскурсії в музеї зможете себе відчути «чарівником вогню», бо саме так з грецької перекладається слово гончар. Спроба створити якийсь виріб із глини входить у вартість вхідного квитка, але якщо Ви захочете забрати свій виріб на згадку, доведеться заплатити в касу музею 10 грн. Враження від роботи на гончарному крузі неймовірні – розповідають учасники майстер-класів. Під час екскурсії в Опішному Ви також зможете доторкнутися до нашої духовної спадщини.

А ще Ви зможете безкоштовно сфотографуватися на території музею-заповідника із будь-якими глиняними скульптурами, які Вам сподобаються, зможете піднятися на оглядовий майданчик і помилуватися мальовничою красою опішнянських пагорбів. До речі, звідти видно городище роменської археологічної культури (VIII ст.), за яким починалися Дике Поле та Муравський шлях. Опішня з давніх часів була на межі між Диким Полем, де мешкали войовничі кочівники, і мирним поселенням. Назва «Опішня» походить від слова «опішитися», тобто зійти з коня. Це означає, що в цьому поселенні зупинялися подорожні, щоб відпочити, запастися водою та їжею. Офіційна назва зараз Опішня, але місцеві мешканці говорять Опішне. Навіть у науковій літературі часто зустрічається саме останній варіант назви. Так уже міцно укорінилися тут традиції. Це стосується абсолютно усього: гончарства, вживання старої назви селища і навіть консервування слив. Вже багато років від бабусь до онуків із вуст в уста передається рецепт соління слив. Прославляв опішнянські сливи ще Панас Мирний у своїх творах: «Добре знайомі на Полтавщині опішнянські сливи. Сливи ті з породи венгерок, або, як тут (та й краще ж) зовуть їх, угорок, великі, м’ясисті і пригодні до солива… Її кожен знає (Опішню). Знає й її людей високих, моторних, що з здоровенними бочками солоних слив роз’їжджають усюди по ярмарках…».

В музеї-заповіднику є багато цікавого і для дітей, і для дорослих. Дітей зацікавлять насамперед гойдалки (є одна гойдалка дуже велика – традиційна гойдалка ще часів Козаччини, на якій стоячи можуть кататися до 6-ти чол.), а дорослі зможуть чудово відпочити в чисельних альтанках біля води.

 

Територія насправді дуже гарна! Повірте, Вам не захочеться звідти йти і неодмінно захочеться повернутися ще раз!

 

1700 – Виїзд з Опішні, повернення в Полтаву.

1800 – Закінчення екскурсії в Полтаві. Приїзд на автовокзал чи зал. вокзал.

 

Вартість екскурсії вказана за 1 чол. – група від 15 чол.

У вартість входить:

  • перевезення комфортабельним автобусом євро-класу;
  • вхідні квитки у два музеї + екскурсійне обслуговування в музеях;
  • послуги гіда на маршруті.

У вартість не входить: витрати на обід, фотографування в музеях.

Якщо екскурсія буде на Вашому транспорті,ціна суттєво зміниться. Подробиці по тел.