Гоголеве – Диканька – Великі Будища

Ціна: 210 грн.
Тривалість: 7 год.

900 – Виїзд з Полтави в с. Гоголеве Шишацького району – «рідне гніздо» М.В. Гоголя.

Відвідувані музеї: музей-заповідник М.В. Гоголя, музей українського весілля у с. Великі Будища.

В одному із сіл на Полтавщині, серед неповторної української природи, стоїть одноповерховий будинок з чотирма дерев’яними колонами, поруч із ним – невеликий флігель. Заповідник-музей М.В. Гоголя гостинно відчинив двері у 1984 році на честь 175-ї річниці від дня народження письменника на місці родової садиби у селі Гоголеве (колишня Василівка). Садиба Гоголів-Яновських відтворена за планами, спогадами, листами сучасників, старими фотознімками та кресленнями і малюнками самого письменника. Турботливо відтворений батьківський будинок, флігель, в якому М.Гоголь писав свої твори, альтанка «Мрія», ставки, парк-сад, могила батьків. Родова садиба Гоголів-Яновських, відтворена з пам’яті і любові народної, стала місцем, де «…відчувається Гоголь як реальна земна людина» (Олесь Гончар).

Вдома, у Василівці, Микола здобув початкову освіту, і лише у 10 років його віддали до Полтавського повітового училища. Закінчивши 1827 року курс навчання у Ніжинській гімназії вищих наук, він повертається до рідної оселі, щоб невдовзі піти у широкий світ, а  згодом прагнути сюди думками в годину душевного піднесення або гірких роздумів.

Протягом багатьох років життя письменника Василівка (нині с. Гоголеве) і навколишній край служили йому джерелом творчого натхнення. Саме Василівка відкрила талановитому митцю свої найпотаємніші скарби народних легенд, дум і казок, зародила його любов до української пісні і народних звичаїв.

 

1000 – Прибуття в Гоголеве.

 

1010 – 1110 – Екскурсія в батьківському будинку та флігелі. Наукові співробітники заповідника-музею проводять захоплюючі екскурсії в батьківському будинку і флігелі. На екскурсіях нібито оживає світ Гоголя, він стає для нас ближчий і зрозуміліший.

У залах батьківського будинку та флігелі розміщена експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жили Гоголі, розповідає про життя і творчість видатного письменника, знайомить з оточенням М. Гоголя, демонструє зразки побуту українців.

 

У музеї можна замовити театралізовану екскурсію за участю «мами» Гоголя та героїв Гоголівських творів, а також нічне театралізоване дійство «Чи знаєте ви українську ніч…?». Подробиці по тел.

На фото четвертий зал. На плані будинку, виконаному Г.П. Данилевським у 1832 році, ця кімната позначена як спальня матері письменника. Інтер’єр кімнати, характерний для I половини XIX століття, складає, в основному, типологічний матеріал,що дає можливість уявити, в яких умовах Марія Іванівна займалася веденням господарства, писала ділові папери і листи.

 

На фото п’ятий зал – їдальня. Це найбільша кімната в будинку. Оформленням їдальні та вітальні займався письменник власноруч. Його сестра Єлизавета згадувала: «Дома он очень входил в хозяйство и занимался усадьбой и садом, в самом доме он сам раскрашивал красками стены и потолки в зале и гостиной: наденет, бывало, белый фартук, станет на высокую скамейку и большими кистями рисует, – так он нарисовал бордюры, букеты и арабески».

 

 

1110 – 1130 – Екскурсія територією Садиби Гоголів-Яновських у супроводі співробітника екскурсійного бюро «Лтава». Ми з Вами спустимося доріжками до дзеркальних вод ставка, в якому водяться навіть видри, багато видів риб та земноводних. Там можна побачити протилежний берег, де колись жив син сестри М.Гоголя М.В. Биков зі своєю сім’єю. Алеєю, що тягнеться уздовж ставка, письменник любив довго гуляти.

Під час нашої екскурсії у Вас буде можливість походити стежками М.Гоголя. На невисокому пагорбі розташована дерев’яна альтанка «Мрія», трохи далі – грот. У сім’ї Гоголів його називали «храмом самотності». Біля входу лежить великий камінь, на якому любив сидіти і обдумувати свої твори Микола Васильович. І під час екскурсії у Вас буде унікальна можливість посидіти на тому самому камені, помріяти, дивлячись на води ставка, і надихнутися благодатною землею Миколи Васильовича Гоголя.

 

1130 – 1200 – Переїзд із Гоголево в Диканьку.

Микола Васильович Гоголь прославив Диканьку на весь світ, так поетично описавши життя простих селян у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки».

Диканька – селище міського типу, районний центр Диканського району. Населення Диканьки 8 тис. чол. Район межує з Зіньківським, Котелевським, Полтавським, Решетилівським та Шишацьким районами. Відстань від Полтави – 25 км.

У 1994 році створено регіональний ландшафтний парк «Диканський» площею 11 945 га. До його складу увійшли 7 природоохоронних об’єктів: Парасоцький ліс – пам’ятка природи загальнодержавного значення, Бузковий гай – ботанічна пам’ятка природи, Кочубеївські дуби – пам’ятка природи вікових дерев, Фесенкові горби – загально зоологічний заказник, Писарівщанський лісопарк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, Ялиновий гай та Виходи пісковиків. Флора вищих судинних рослин нараховує понад 600 видів, серед яких – 50 видів є рідкісні. Фауністичний компонент нараховує близько 250 видів.

На території району є 5 пам’яток архітектури. В смт. Диканька: Тріумфальна арка(1820 р.), Свято-Миколаївська церква (1794 р.), Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви(1810-1827 р. р.), Свято-Троїцька церква(1780 р.) та Свято-Троїцька церква(1819р.) в с. Великі Будища.

Вперше Диканька згадується в документах в 1658 р. в літопису Самійла Величка. Тоді поблизу Диканьки зійшлись у бою війська полтавського полковника Мартина Пушкаря і гетьмана Івана Виговського. І Виговський послав проти повстанців Мартина Пушкаря загін іноземців, що складався з волохів, сербів, яничар і козацьке охоче (наймане) військо на чолі з полковником Іваном Сербином. Загін Сербина заблукав, 300 чол. було вбито. З тієї пори поле бою називається Сербинським, там залишилася Сербинська братська могила. Заселена Диканька була вихідцями з Правобережної України – козаками і селянами, які тікали від польського гніту. Залишки підземних ходів від центра Диканьки до с. Великі Будища свідчать, що люди жили тут і раніше , рятувались в підземеллі від набігів кримських татар XV – XVI ст.

 

1200 – початок екскурсії по Диканьці біля Тріумфальної арки – візитівки Диканьки. Тріумфальна арка була споруджена у 1820 році на честь приїзду до Диканьки імператора Олександра I (у 1817 році) і слугувала парадним в’їздом до садиби Кочубеїв. Автор проекту – академік архітектури Луїджі Руска. Це єдиний в Україні пам’ятник культури, що увінчує тріумф перемоги у Вітчизняній війні 1812 року з французами.

 

 

1210 – екскурсія до Свято-Миколаївської церкви, огляд родової усипальниці Кочубеїв.

На південній околиці Диканьки під лісом виділяється білокам’яна, ротондальної форми, Миколаївська церква (1794 р.). Її будував у стилі класицизму видатний зодчий М. Львов, вперше застосувавши систему подвійного купола, що знайшла своє відображення пізніше на спорудженні знаменитого Казанського собору в Санкт-Петербурзі. До Миколаївської церкви ходила молитися майбутня мати М.В. Гололя Марія Іванівна Гоголь-Яновська. Щоб помолитися біля чудотворної ікона Св. Миколи, мама Гоголя долала пішки відстань 30 км. від свого помістя у Василівці до Диканської Свято-Миколаївської церкви.

 

Стоячи біля ікони Миколи Чудотворця Марія Іванівна поклялася, якщо народиться хлопчик, назве його Миколою. І сталося диво – після двох невдалих вагітностей в неї народилася здорова дитина, хлопчик. Того хлопчика назвали Миколою – то був майбутній український геній, всесвітньовідомий письменник Микола Васильович Гоголь.

Вражає своєю витонченістю вирізьблений із мореного дуба іконостас, під церквою знаходиться родовий склеп Кочубеїв, де в саркофагах з італійського мармуру поховано п’ять князів і три княгині. Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви збудована за проектом Луїджі Руска (1810 – 1827 р. р.). Колись на дзвіниці висів 8-ми пудовий дзвін і чути його було аж на околиці Полтави.

 

1230 –1300 – пішохідна екскурсія до Кочубеївських дубів.

Від дзвіниці церкви починається розкішна дубова алея, що прикрашала в’їзд до Садиби Кочубеїв. До наших днів збереглося три дуба-велетня віком близько 800 років. Бабуся М.В. Гоголя розповідала йому про Мотрю Кочубеївну та Івана Мазепу, які за легендою зустрічалися під одним з цих дубів. Цей дуб так і називався в народі: дуб Марії, або дуб Мазепи.

 

1300 – 1315 – екскурсія центральною частиною селища На цьому відрізку шляху Ви побачите: пам’ятник бойової машини часів Другої світової війни «Катюша», меморіальний комплекс воїнам-односельцям, пам’ятник М.В. Гоголю, пам’ятник Т.Г. Шевченку.

 

 

1320 – відвідаємо Свято-Троїцьку церкву.

Троїцька церква збудована 1780 року в стилі бароко на місці знесеної дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви в історичному центрі села. Ходили до неї переважно козаки, тут було відкрито й церковно-приходську школу. Під правим криласом поховано будівничого церкви Павла Васильовича Кочубея з його дружиною Уляною Безбородько.

Троїцька церква – єдина в Україні пам’ятка архітектури, тісно пов’язана з творчістю М.В. Гоголя, який часто бував у ній і змалював у повісті «Ніч перед Різдвом».

Минули століття відтоді, як Диканька, з легкої руки Миколи Гоголя, явилась усьому світу. «Як будете, панове, їхати до мене, то прямісінько їдьте стовповим шляхом на Диканьку» – казав Рудий Панько у творі М. Гоголя. Проте й сьогодні Диканька не втратила своєї привабливості.

Візитівкою Диканьки є також державний історико-краєзнавчий музей ім. Д.М. Гармаша, фонди якого налічують близько 8 тисяч експонатів. У дев’ятьох залах музейної експозиції представлені чарівна природа, історичне минуле та сьогодення краю. Поряд знаходиться Картинна галерея. У восьми залах розмістилися художні полотна, графіка, скульптура, чеканка по металу, різьба і випилювання по дереву та вишивка, виконані самодіяльними художниками і майстрами народної творчості. Окремий зал присвячений творчості всесвітньовідомої художниці Марії Башкірцевої.

Під час цієї екскурсії Ви дізнаєтеся багато цікавого про князів Кочубеїв, їх родовід, а також про Кочубеївський палац надзвичайної краси у стилі класицизму, який, на жаль, не зберігся до наших днів. Палац зараз можна побачити лише на старих світлинах. І Ви матимете таку можливість під час екскурсії. У наших працівників є спеціальні альбоми екскурсоводів із старими цікавими фото й іншим ілюстративним матеріалом.

 

1330 – Закінчення екскурсії по Диканьці.

 

1350 – Прибуття в етнографічний хутір Проні на обід. У Пронях можна смачно пообідати традиційними українськими стравами (зокрема галушками або варениками), а також чудово розважитися в компанії Гоголівських героїв, потанцювати, послухати живу музику.

 

1440 – Виїзд із хутора Проні у Великі Будища (Диканський район).

 

1500 – 1600 – Екскурсія в музеї українського весілля.

Музей українського весілля у Великих Будищах відкрито у 2008 році у приміщенні сільського будинку культури. Це народний музей, створений зусиллями ентузіастів, небайдужих до культурної спадщини. Люди, що створювали цей музей люблять свою Батьківщину, шанують звичаї та традиції українського народу і докладають усіх зусиль, щоб зберегти їх для нащадків. Музей українського весілля – живий музей.

 

 

Це означає, що Ви станете безпосередніми учасниками весільного обряду. З групи по бажанню буде обрано князя (нареченого) та княгиню (наречену), боярина, світилку, свестю, маму князя і маму княгині та інших дійових осіб, які повинні були бути на українському весіллі. Співробітники музею проведуть для Вас весільний обряд з усіма атрибутами, так як проводили його понад 100 років тому. Веселі жарти, народні весільні пісні у виконанні співробітників музею та цікаві експонати чекають на Вас у Великих Будищах. В експозиції: весільне вбрання початку XX ст., меблі та предмети побуту, безліч вишитих рушників, сорочок та навіть скриня нареченої.

Можна замовити смачні весільні шишки, які Ви отримаєте після екскурсії.

Співробітники музею українського весілля проводять весільний обряд як для дорослих груп, так і для школярів середнього та старшого шкільного віку. Звичайно ці екскурсії суттєво відрізняються. Для дітей – це буде цікава пізнавальна екскурсія. Школярі дізнаються як одружувалися ще їхні прабабусі та прадідусі, яких весільних традицій та обрядів дотримувалися. Для дорослих – екскурсія більше розважального характеру.

Чудовий настрій під час екскурсії в музеї українського весілля Вам гарантовано!

1600 – Закінчення екскурсії, повернення в Полтаву.

 

Вартість екскурсії вказана за 1 чол. – група від 15 чол. У вартість входить:

  • перевезення комфортабельним автобусом євро-класу;
  • вхідні квитки у два музеї + екскурсійне обслуговування в музеях;
  • послуги гіда на маршруті.

У вартість не входить: витрати на обід, фотографування в музеях.

Якщо екскурсія буде на Вашому транспорті, ціна суттєво зміниться. Подробиці по тел. Ми завжди зможемо домовитися.